Який жевріє, тобто світиться червоним, рожевуватим або оранжевим світлом, нагадуючи вуглинки або зарю; тьмяно червоніючий, тліючий.
жевріючий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А тепер схожі на жителя далекої Норвегії, який після шестимісячного зимового мо року бачить лиш ледь -ледь жевріючий ранок і всі створіння, що починають трішки бовваніти.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикметник () |