1. Сполучник, що вживається для посилення виразу, надання йому енергійності, категоричності або для виділення, підкреслення окремого слова чи частини речення; відповідає за значенням часткам «ось», «саме», «ж».
2. (У складі сполучників) Складовий елемент складених сполучників, що надає їм відтінок протиставлення або підкреслення, наприклад: «але ж», «та ж», «хоча б і… же».