Словник Української Мови
Буква
1. Місце, де був пожежа, згоріла будівля або поселення; руїни, що залишилися після пожежі.
2. (у переносному значенні) Місце, де відбулося спустошення, загибель, катастрофа; символ повного руйнування.
3. (заст., діал.) Місце, розчищене від лісу або чагарників випалюванням; підсіка, гарище.
Приклад 1:
В бою з кіммерійцями Гігес загинув, на згарище перетворилися Сарди. Вистояв лише акрополь Сард, у якому врятувався престолонаслідник Ардіс.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”