1. (у риториці та поетиці) Стилістична фігура, при якій один спільний член речення (часто дієслово-присудок) поєднується з двома або більше іншими членами, що вимагають різного синтаксичного чи смислового узгодження, що створює ефект несподіваного зв’язку або граматичної асиметрії.
2. (у давньогрецькій архітектурі) Камінь, що з’єднує два сусідні блоки в кладці, або дерев’яна балка, що зв’язує конструкцію.