Значення
- (Лінгвістика) –
(у риториці та поетиці) Стилістична фігура, при якій один спільний член речення (часто дієслово-присудок) поєднується з двома або більше іншими членами, що вимагають різного синтаксичного чи смислового узгодження, що створює ефект несподіваного зв’язку або граматичної асиметрії.
- (Архітектура) –
(у давньогрецькій архітектурі) Камінь, що з’єднує два сусідні блоки в кладці, або дерев’яна балка, що зв’язує конструкцію.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. зевгма, р. зевгми, д. зевгмі, з. зевгму, о. зевгмою, м. зевгмі, к. зевгмо