Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “зерно”: маленьке зерно, дрібна зернина.
2. Переносно: зародок, початок чогось, найменша частка, елемент чогось важливого (наприклад, зеренце істини, зеренце знання).
3. У ботаніці: насінина у плодах деяких рослин, що не має міцної оболонки (наприклад, у полуниці, суниці).
Приклад 1:
І коли в чорний день Володиного похорону я дивилася на його синочка, якого привели попрощатися з батьком, мені вже тоді вірилося, що ця маленька батькова копія, той Володин зліпочок, який, нічого ще не розуміючи, стояв біля труни, батьковим жестом заклавши руку в кишеньку, несе в собі зеренце його духу, що колись проросте. Має прорости… Та глибинна духовна сутність, те поєднання делікатности і моральної твердости, та не на показ, без тіні пози й зовнішнього ефекту людяність — становили осердя його неголосної поезії, осявали й зігрівали всіх, хто спілкувався з ним, одухотворювали і його редакторську діяльність — той для нього воістину «сродний труд» у сковородинському розумінні.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”