земник

1. Власна назва українського літературно-мистецького товариства, заснованого у Львові 1931 року, яке об’єднувало письменників, критиків і митців, зокрема представників «Празької школи».

2. Заст. Той, хто живе на землі, землероб, селянин (переважно в історичних контекстах або поетичній мові).

3. Заст. Той, хто має у власності землю, землевласник.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |