Значення
- (Юриспруденція) –
Право користування земельною ділянкою, надане її власником іншій особі, а також сукупність правових норм, що регулюють такі відносини.
- (Юриспруденція) –
Фактичне, реальне використання землі (земельної ділянки, угідь) відповідно до її цільового призначення.
- (Сільське господарство) –
Процес експлуатації землі як основного засобу виробництва в сільському та лісовому господарстві.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. землекористування, р. землекористування, д. землекористуванню, з. землекористування, о. землекористуванням, м. землекористуванні, к. землекористування