Словник Української Мови
Буква
1. Який стосується землі як природного ресурсу, ґрунту або сільськогосподарських угідь.
2. Який пов’язаний із правом власності на землю, її розподілом, використанням або обігом.
3. Який належить до категорії земель певного цільового призначення (наприклад, земельний фонд).
Приклад 1:
Серед чиновницької братії виділялися грамотії-писці, які складали земельний кадастр, вели облік польових робіт тощо. Це був привілейований прошарок єгипетського чиновництва.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”