земелька

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “земля” у значенні невеликої ділянки ґрунту, часто родючої або оброблюваної.

2. (переносно) Рідна земля, батьківщина, край, до якого відчувається особлива прив’язаність, часто з відтінком теплоти та ностальгії.

3. (заст., діал.) Невелика територіальна адміністративно-господарська одиниця, наділ, ділянка землі у власності або користуванні.

Приклади вживання

Приклад 1:
От тут земелька єсть, хлоп’ята, Відсіль вона невдалеку: Сіцілія, земля багата, Вона мені щось по знаку. Дмухнім лиш, братця, ми до неї Збувати горесті своєї, Там добрий цар живе Ацест.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |