1. Позбуватися когось, чогось, звільнятися від когось, чогось (часто від того, що набридло, заважає або є небажаним).
2. Розм. Втрачати, губити щось.
3. Розм. Позбуватися життя, помирати (зазвичай у значенні насильницької або негідницької смерті).
здихатися
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Слушною нагодою, щоб здихатися мене з Інституту, став конкурс-атестація наукових працівників. Кажуть, що перед голосуванням Шамота попередив: той, хто проголосує за мене, проголосує проти радянської влади.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
— i, i — якось щемно‑сторожко, незахищено‑непевно: вiдчуття, що повториться iз втратою дiвоцтва (якого потрапить здихатися аж пiсля таткової смертi! ), i потiм, щоразу, — те саме вiдчуття на‑вiчної дочiрньої покори, остато‑чностi родового улягання, од чого мужики, не в’їхавши, до чого воно, ро‑зумiється, шалiють (“Ох як ти класно даєш!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Частина мови: дієслово () |