здихання

1. (у літературі) Традиційна назва поетичного збірника Тараса Шевченка, вперше виданого 1840 року під назвою «Кобзар»; також використовується для позначення першого, найвідомішого вірша з цього збірника («Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами!»).

2. (переносно, книжн.) Глибокий сум, туга, скорбота; важкі, тривожні думи.

Приклади вживання

Приклад 1:
Він живий ще, він ще кричить, але майбутнє його — здихання. Та він і так уже мерт­вий, як та латина, що тільки дідькові потрібна.От вони, ці горожани!
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”

Частина мови: іменник (однина) |