1. Який став меншим або зник через вихід повітря, газу тощо; спущений.
2. Який має опуклу, випинаючу форму; набряклий, здуттялий.
3. Перен. Надуманий, штучний, нещирий; піднесений нещиро, пафосний.
здутий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Та й з Наливайком не побалакав…» Князь стояв за наметом і дивився, як Дем’ян благословляв військо, як воно, чекаючи гетьмана, розімліло на сонці й, стоячи, захропло… Біля діжки білів здутий уночі вітром з лави не дописаний Наливайком аркуш паперу. Князь Василь ледве нагнувся, підібрав, хотів віднести до намету, коли в око йому впали слова: «Ясновельможний князю Василю-Костян-тине Острозький!
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: прикметник () |