здути

1. Подувом, струменем повітря зняти, відокремити щось легке, дрібне від поверхні або з певного місця.

2. Розм. Швидко втекти, тікаючи залишити якесь місце; зникнути.

3. Розм., перен. Втратити, позбутися чогось швидко, раптово або легко (наприклад, грошей, стану).

4. Розм., перен. Сильно обдурити когось, отримавши вигоду; обібрати.

Приклади вживання

Приклад 1:
Петро закрутив головою, задмухав на коника крізь вус, аби його здути. Підняв плече, аби збити його плечем.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Частина мови: дієслово () |