Словник Української Мови
Буква
1. Втратити розум, стати божевільним, ненормальним; збожеволіти.
2. Втратити здатність тверезо мислити, розсудити; діяти необачно, нахабно або безтямно під впливом сильних почуттів (захоплення, радості, роздратування тощо).
3. Розм. Зробити щось надзвичайне, вражаюче (у значенні: сильно здивувати, вразити когось).
Приклад 1:
— Не сумний, а нудний… Бо й тут моя завсідня нудьга не кидає мене — од скуки здуріти можна!.. Я був думав, що новітні враження з цієї кавказької подорожі надовго підживлять мене, аж бачу, що ні… Дивлюся на ці гарні краєвиди, а самому хочеться позіхати.
— Тютюнник Григорій, “Вир”