Древослів

Словник Української Мови

здольщик

[zdolʲʃt͡ʃɪk] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (Історія) –

    (іст.) Особа, яка здольничає, тобто займається здольництвом — середньовічним ремеслом з видобутку та переробки солі шляхом виварювання розсолу.

  2. (Історія) –

    (перен., заст.) Той, хто займається важкою, копіткою працею; трудівник.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. здольщик, р. здольщика, д. здольщикові, з. здольщика, о. здольщиком, м. здольщикові, к. здольщику

Більше записів