здобуток

1. Те, що здобуто, набуто в результаті праці, боротьби, досліджень тощо; результат праці, досягнення.

2. (част. у мн.) Набуті знання, вміння, досвід; сукупність результатів інтелектуальної чи творчої діяльності.

3. (заст.) Те, що добувається з надр землі; корисна копалина.

Приклади вживання

Приклад 1:
Замість рубати навідліг, чи не плідніше осмислити ранню геніальну поезію як видатний здобуток сучасної йому світової поезії, простежити болісну історію корозії його таланту, співіснування Поета й непоета в одній оболонці, їхню боротьбу, адже навіть там, де непоет, здавалося б, цілковито торжествує, Поет дається взнаки — то геніальною тичинівською нерівноскладовою римою, то його ж таки неподоланною інтонацією, то якоюсь незбагненною магією слова, потужною енергетикою вірша. А його афористичні формули з подвійним і потрійним дном — «не для вас я Вкраїну люблю», «любити свій край не є злочин…», «стверджуюсь», що надаються до різних тлумачень, від неприкритого офіціозу до езопової мови.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
— пiдводячи комiр, тонкi музичнi пальцi з наманiкюреними в тон пальту нiгтями, гойдливi дармовиси арабських срiбних сережок: його гордо демонстрований здобуток, остаточна перемога, якою справджене життя звiтується перед своїм витоком) — молодiсть старого пройшла по концтаборах, нiмецьких i радянських, лпомиї хлебтав iз корита”, — вимовив, нiби чиряка вичавлював: з хижим притиском i хворобливою приємнiстю бачити виприслий гнiйний стрижень, — i докiнчив неголосно, так i не пiдводячи зору: “Раби не повиннi родити дiтей”. — “Що ти таке кажеш, як смiєш, грiх!”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Частина мови: іменник (однина) |