1. Підняти вгору, піднести; підняти з якого-небудь місця, з поверхні чогось.
2. Викликати, спричинити (які-небудь явища, почуття, дії); підняти, розпочати.
3. Розпочати щось з ентузіазмом, з великою енергією; завзято взятися за щось.
здійняти
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
З д о й м и т и — здійняти («здоймив руки вгору»). З д о р о в и т и — вітати, зичити здоров’я.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Із народних традицій Конфуцій канонізував передусім шанобливе ставлення до батьків та старших за віком, бо вважав, що «серед тих, хто шанує батьків і поважає старших братів, рідко трапляються здатні виступити проти начальства, а серед тих, хто не виступає проти начальства, ніколи не буває здатних здійняти заколот» (Луньюй, І, 2). «Батьки приховують помилки синів, а сини покривають помилки батьків, це і є прямотою»,— підкреслював Учитель (Луньюй, XIII, 18), для якого міцна сім’я служила запорукою сильної держави.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Частина мови: дієслово () |