Словник Української Мови
Буква
1. Зупинити, не дати рухатися далі; стримати.
2. Не дати проявитися в повній силі, обмежити; приборкати, стримати (про почуття, бажання тощо).
3. Не дати збільшитися, поширитися; стримати, зупинити (про процес, явище).
4. Не виконати обіцянку, не дотриматися слова; порушити обіцянку.
Приклад 1:
В чотирнадцятому столітті домініканський мо нах із римського монастиря Святої Сабіни не зміг здержати дья вольскої атаки — і був нещадно заматований. До чого все це призве ло — можна розказувать багато годин поспіль.
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”