1. Такий, що складається з окремих ланок, сегментів або частин, які з’єднані між собою; що має членистий, сегментований характер.
2. У лінгвістиці: такий, що утворений за допомогою зчленування, тобто з’єднання окремих морфем або частин слова в єдине ціле.
3. У техніці та механіці: такий, що складається з рухомо з’єднаних між собою ланок, що забезпечує певну ступінь свободи руху (наприклад, про зчленований транспортний засіб).