Значення
- (Техніка) –
Властивість бути зчленованим; наявність структурних або функціональних зв’язків між окремими частинами, що утворюють цілісну систему (наприклад, у техніці, біології, лінгвістиці).
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці — зв’язність, логічна та граматична взаємозв’язаність окремих одиниць мовлення (слів, речень, абзаців), що забезпечує цілісність тексту.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. зчленованість, р. зчленованості, д. зчленованості, з. зчленованість, о. зчленованістю, м. зчленованості, к. зчленованосте