Словник Української Мови
Буква
1. Сукупність предметів для запрягання, сідлання та керування робочою або верховою твариною (конем, волом тощо); упряж, сідло, вуздечка, путо й інше.
2. Застаріле та розмовне: військове спорядження, обладунок (панцир, шолом, щит тощо).
3. Розмовне: різноманітні, часто непотрібні речі, які захаращують простір; дріб’язковий скарб, манаття.
Приклад 1:
Сюди можна впустити, і надовго.. Але звідси.. Тим краще, він буде дов ше, набагато довше, ніж він думає.. Я бачила по воді: кола ніяк не сходилися, глухо бовтались.. І на дн і розбурхалася темна хмара і довго не сідала.. Він буде тут довго., він буде тут довго, як цей очерет там, звідки я його принесла.. Він такий добрий.. Він узяв лагідно за руку і запросив до себе, у фургон., і там розповідав про 46 інший світ, далекий -далекий.. А потім звів залізними східцями вниз і показав на коня., дивись, він каже, яка в нього збруя.. Які в нього могутні груди.. І він підходить до коня і кладе руку йому на бік.. І тоді він простягає другу руку до мене, щоб я підійшла і торкнулась його руки: Ти чуєш, як сіпається його бік? Скільки він світу перейшов — чуєш?..
— Зеров Микола, “Камена”