збори

1. Організоване сходження людей для спільного обговорення, вирішення питань або висловлення позиції; засідання, нарада, мітинг.

2. Сукупність предметів або явищ, що становлять єдине ціле за певною ознакою; колекція, комплект.

3. (у множині) Грошові кошти, добровільно зібрані з групи людей на певні потреби; пожертви, внески.

4. (історичне) Представницький орган влади в Україні доби козацтва (наприклад, Генеральна Військова Рада, Чорна рада).

5. (у множині, розмовне) Невелика кількість чогось, що накопичилося; купка, нагромадження.

Приклади вживання

Приклад 1:
За кілька днів у видавництві несподівано, в обідню перерву, було скликано збори колективу видавництва, на яких стояло питання про звільнення мене з роботи за антирадянську діяльність. Донька, яка прийшла підтримати мене, казала, що в задніх рядах узагалі ніхто не голосував, лише на очах у начальства треба було якось визначитися, і люди нехотя підносили руку «за» звільнення.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Верховна влада в Ашшурі — невеликій, але багатій державі — належала раді старійшин, що складалася з представників знатних родів, народні ж збори на початку II тис. до н. е. вже втратили своє колишнє значення.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Приклад 3:
Нi, вона завжди казала, що не хотiла б iще раз пережити своє отроцтво, — отi натужнi, несвiдомi спроби вирватись — iз глухо забетонованого, спертого всерединi родинного гнiзда, за мурами якого їдко клубочився страх, болотяна млака, де iно оступись, видай себе — i шубовснеш у смертну отхлань (по радiо, яке батько слухав вечорами, припавши вухом, щiльно втискаючись у приймача, що оглушливо харчав, часом прориваючись рiзким, небезпечно наростаючим металiч‑ним свистом, передавали мемуари вмираючого Снєгi‑рьова, пере‑раховувались оперованi нутрощi, вiдбитi нирки й мiхурi, iнсулiновi шоки, гвалтом вставленi зонди, калюжi кровi й блювотиння на цементних долiвках — зведення з рiзницької, розрубка м’ясних туш: Марченко, Стус, Попадюк, щокiлька тижнiв новi iмена, молодi й красивi, не набагато й старшi за тебе буйночубi хлопцi, ти мрiяла про них, як ровесницi про кiноакторiв, ось вiн вийде на волю, пошрамований i мужнiй, i ми зустрiнемось, — тiльки вони нiколи не виходили, ефiр повнився їхнiм конанням, тато сидiв по цей бiк i слухав, з року в рiк, вiдколи став безробi‑тним, сидiв у хатi й слухав радiо), — вириватись не було куди, скрiзь були комсомольськi збори, по‑лiтзаняття й чужа мова, туди — як чотирилiтньою на дзиглик насеред кiмнати, розказати дядям i тьотям вiршика, — можна було виходити тiльки на те, щоб дзвiнким маг‑нiтофоном видати їм вiд них таки й вивчене, i тiльки в цьому був гарант безпеки — золота медаль, червоний диплом, просування “по вєрьовочкє”, мать його за лапу, скiльки непотрiбу перепустила через голову! — а в п’ятнадцять рокiв звалилася з депресiєю, скаржилася на таємничi болi в шлунку, татко збився з нiг, тягаючи по лiкарях, якi нiчого не знаходили, цiлими днями валялася в постелi й iстерично плакала од леда слова — таткова дiвчинка, очко в лобi, то вiн чував, розпластавши крила, над її першою менструацiєю, розважно оповiдав їй, що це дуже добре, так має бути з усiма дiвчатками, лежи, на вставай, — подавав у постiль, як хворiй, покраянi скибочками яблука на блюдцi, i вона лежала — зiбгана й занишкла, наполохана новим вiдчуттям, коли — i соромно од вiдкритостi своєї тай‑ни — ну але якi ж тайни можуть бути од татка?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Частина мови: іменник (множина) |