Словник Української Мови
Буква
1. (про людину) Який має струнку, пропорційну, акуратну статуру; підтягнутий.
2. (перен., про людину) Який відрізняється організованістю, дисциплінованістю, здатністю чітко діяти; зібраний, організований.
3. (техн., про деталь, механізм) Складений із окремих частин; змонтований, складаний.
Приклад 1:
Я — втомлений, зморений, Греками зборений, Мором забитий, заморений злодієм, Пекла «отродієм», Вейсманом тим, на Подолі купованим, Мною шанованим, А Фукідідом найтяжче засмучений Насмерть замучений, Друже мій, шлю я вам з Civitas Regi’ї Скорбні елегії. 2 Коли брехливий Геродот Читав свій витвір геніальний, І славний еллінський народ Вітав його за труд похвальний, І всяк до нього слав привіт, І всяк про нього лиш балакав, То, кажуть, хлопчик Фукідід, Заслухавшись його, заплакав… А час ішов, і щез в віках, І Фукідід той виріс згодом, І сам списав в восьми книжках, Як ворог бивсь з його народом.
— Зеров Микола, “Камена”