зборка

1. Технічний термін, що позначає процес з’єднання окремих деталей, вузлів або модулів у єдине ціле для створення готового виробу, конструкції або програмного продукту.

2. Назва кінцевого продукту, отриманого в результаті такого процесу; зібраний об’єкт, агрегат або версія програмного забезпечення.

3. У швейній справі — дрібна складка на тканині, зроблена для її збірки; сам спосіб обробки виробу шляхом утворення таких складок.

Приклади вживання

Приклад 1:
Старалися, правда, скільки можна облагородити сі слова і говорити «зборка», «пасінковать», «отвологнуть»; одначе інших слів, як, наприклад, «папуша», нічим не можна було облагородити! А тим часом се термін, що ж зробиш!
— Невідомий автор, “183 Pchilka Artushoki”

Частина мови: іменник (однина) |