Значення
-
Технічний термін, що позначає процес з’єднання окремих деталей, вузлів або модулів у єдине ціле для створення готового виробу, конструкції або програмного продукту.
-
Назва кінцевого продукту, отриманого в результаті такого процесу; зібраний об’єкт, агрегат або версія програмного забезпечення.
-
У швейній справі — дрібна складка на тканині, зроблена для її збірки; сам спосіб обробки виробу шляхом утворення таких складок.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. зборка, р. зборки, д. зборці, з. зборку, о. зборкою, м. зборці, к. зборко