1. Відхилятися від прямого напрямку руху, звертати вбік; з’їжджати на узбіччя.
2. Перен. Відступати від основної теми розмови чи думки, відволікатися на щось інше.
3. Рідк. Рухатися збоченням, об’їжджаючи перешкоду або роблячи зигзаги.
збочувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
), що її улюблений приймак Іванко, якого вона, баба Тася, з копіткою посвятою втаємничила в усі свої законні й дещо менш законні ґешефтярські справи, раптом, — не інакше, як під впливом навісної Славки Бузик, що затялася звести Іванка з розуму, почав збочувати на манівці, замість допомагати бабі провадити складніші, нехай дещо й ризикованіші, ніж звичайно, — а хіба саме життя не суцільний ризик? — маніпуляції, що їх лише дурбаси й істоти з виїденим серцем називали якоюсь там контрабандою, з чого, не від речі сказати, користала не тільки баба Тася, а й щонайменше третина Хусту, — а баба Поліцарка нарікала (чи це крізь напівпрочинені Двері до батьківського кабінету, що раптом виплив з глибин Онуферкової пам’яті, вуйко Адріян нарікав батькові на свою одиначку Зірку, що одружилася з ненависним, пихатим чужинцем, забувши остаточно, чия вона дочка, і це тихе вуйкове нарікання в Онуферковому вусі перетворилося на гучне нарікання баби Поліцарки?)
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Постановили: не збочувати, не давати собі волі, гонити без жалю весняні спокуси, молоді принади, каменем на все літо сісти за книжки. VII Квітувало жито, красувалося… Здавалося, сторінки книг горіли під нашими очима.
— Невідомий автор, “191 Talant Stiepan Vasil Ovich Vasil Chien”
Частина мови: дієслово () |