1. Виблискувати, випромінювати яскраві, переривчасті спалахи світла; блискати, блищати.
2. Перен. Виявлятися, проявлятися яскраво, помітно (про здібності, талант тощо).
Словник Української Мови
Буква
1. Виблискувати, випромінювати яскраві, переривчасті спалахи світла; блискати, блищати.
2. Перен. Виявлятися, проявлятися яскраво, помітно (про здібності, талант тощо).
Приклад 1:
Наливайка скинули!» — шепотів Станіслав Жолкевський і дякував Богові, що йому почало зблискувати везіння… Г армати били без продиху. Ядра летіли зграями.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”