Словник Української Мови
Буква
1. Зерно злакових культур (пшениці, жита, ячменю, вівса тощо), що використовується як продовольство, корм для тварин або сировина для промисловості; зерно в масі.
2. (у множині, рідко) Продукти переробки зерна (борошно, крупи).
3. (переносне значення) Урожай зернових культур.
Приклад 1:
Ще ж стіжка їм підмочив, а збіжжя погноїли, Пропасниця їх досі б’є за те, що озеро коноплями згидили. Не буде їм добра тепер у лісі!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Про них кажуть, що вони зростом не вищі ліктя, також і те, що вони у невдячних людей забирали збіжжя з гумен і носили тим, котрі того хотіли. Наприкінці жовтня вони віддають честь богу Земнику (Ziemnikowi), сходячи в гурт, як і нині ще дехто, виконуючи церемонії давніх язичників.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Приклад 3:
Потім всі п’ють і так чинять честь, п’ючи по кухлю пива, Швайтиксу (Swaytyxowi), богу світла, задля погоди, Пільвіту (Pilwitowi) – щоб зібрати добрий врожай збіжжя, та іншим богам, бо їх мають 15, кожного разу беручи по кухлю пива в зуби. А селяни потім за ними, виючи, ніби вовки, співають на їхню честь пісні.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”