1. Стан, коли людина, група людей або суспільство мають обмежені матеріальні ресурси, низький рівень доходів та життя, недостатній для задоволення основних потреб.
2. В економіці та соціології — макроекономічний та соціальний показник, що характеризує частку населення, яке живе за межею прожиткового мінімуму або в умовах гострої нестачі коштів для існування.
3. (Переносне значення) Втрата внутрішнього змісту, духовних цінностей, моральна або інтелектуальна деградація; збідніння в не матеріальному сенсі.