Значення
-
Стан повної байдужості, безпристрасності, втрати інтересу до чого-небудь або кого-небудь; апатія, індиферентність.
-
(у філософії, етиці) Стан спокою душі, досягнення незалежності від зовнішніх обставин і пристрастей, що розглядається як ідеал у деях античних вченнях (наприклад, стоїків).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. збайдужіння, р. збайдужіння, д. збайдужінню, з. збайдужіння, о. збайдужінням, м. збайдужінні, к. збайдужіння