збаламучений
[zbɑlɑmut͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:З
Значення
-
Який перебуває в стані збудження, занепокоєння або сум’яття; схвильований, розгублений.
-
Який був спровокований або підбурений до неспокою, заворушень, бунту; заколотний, бунтівний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. збаламучений, р. збаламученого, д. збаламученому, з. збаламученого, о. збаламученим, м. збаламученім