Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова «зазначити»; позначення, відмітка чогось, вказівка на щось.
2. Текстовий або графічний елемент (позначка, напис, символ тощо), яким щось зазначено, вказано або виділено.
3. У документі, публікації тощо: коротка довідка, примітка або посилання, що уточнює або доповнює основний текст.
Приклад 1:
Для історичного представлення суспільного й культурного процесу українсько-руської народності вистане зазначення тих кількох моментів з історії В[еликого] кн[язівства] Литовського, що мали для неї безпосереднє значіння. Більше з неї увійшло б у історію білоруської народності, але в цілості включати історію В[еликого] кн[язівства] Литовського в «русску історію» нема причини, коли се має бути не «історія Росії», себто історія всього того, що коли-небудь діялося на території її, і всіх народностей і племен, що її залюднюють (так її програму, здається, тепер ніхто не ставить, хоч ставити также можна), а історія народностей руських, або східнослов’янських (уживаю часом сього терміна, аби обминути неясності й баламутства, які випливають з неоднакового уживання слова «руський»).
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”
Приклад 2:
Ця ж особа, очевидно, ввела до тексту за- головків зазначення, що йдеться про хрещення “Рóсське”. Насправді ж, a 278 b Жиленко І. В.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Приклад 3:
LIII Відмінності в текстах опису хрещення, за виключенням зазначення місця, де воно відбулося (див.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”