зазначати

Приклад 1:
За замовчуванням призначається знаковий тип, а тому специфікатор signed зазначати необов’язково. Типи float і double визначають дійсні змінні розміром у 32 і 64 біти від- повідно, а long double – 80 бітів.
— Невідомий автор, “132 Trofimenko Og Prokop Iuv Shvaiko Ig Ta Inc Osnovi Programuva Tech”

Приклад 2:
Для цілих констант тип можна не зазначати, оскільки за замовчуванням константам призначається тип int, наприклад: const B = 286; // інтерпретується як const int B=286 Окрім десяткових цілих констант, в С++ можна використовувати вісімко- ві (перед ними обов’язково ставиться 0) і шістнадцяткові (перед ними слід ста- вити 0х) цілі константи, наприклад: const С=01, Q=0555, W=0777; // вісімкові константи const k=0xFF, K=0x1A, v=0x23 // шістнадцяткові константи Значення вісімкових констант утворюються з десяткових цифр без вісі- мок та дев’яток, оскільки ці цифри не входять до вісімкової системи числення. А шістнадцяткові константи утворюються з набору цифр: 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, A, B, C, D, E, F (див.
— Невідомий автор, “132 Trofimenko Og Prokop Iuv Shvaiko Ig Ta Inc Osnovi Programuva Tech”

Приклад 3:
Якщо функцію організовано для опрацювання елементів масиву, тобто виникає потреба й на вході й на виході зазначати одне й те саме ім’я масиву, в такому разі оголошується функція з типом результату void (нема величини, що повертається). Оскільки сам масив передається у функцію за посиланням, то будь-які змінювання значень елементів масиву у функції одразу буде видно і в основній програмі, яка викликає цю функцію (див.
— Невідомий автор, “132 Trofimenko Og Prokop Iuv Shvaiko Ig Ta Inc Osnovi Programuva Tech”