Власна назва, що позначає філософський термін, введений українським мислителем Левком Силенком для позначення надлишку, вищої міри існування, яка виходить за межі необхідного та достатнього, що є основою творчості, розвитку та благодаті.
У ширшому вжитку — стан або якість того, що є зайвим, надлишковим; надмірність, непотрібність.