Словник Української Мови
Буква
1. Власна назва історичної місцевості (урочища) в Києві, що існувала до середини XX століття на лівому березі річки Либідь, на північ від сучасної площі Перемоги; також — назва невеликої річки (притоки Либіді), що протікала цією місцевістю.
2. Загальний термін, що позначає місце, призначене для тимчасового заїзду, зупинки або стоянки транспортних засобів (переважно коней із возами), подібне до постоялого двору, заїжджого двору або гостьового двору; заїжджий двір.
Приклад 1:
Зазирнув у марш, де ліфт, а там Копи-ленко пре колосального клунка, загорнутого в килим, аж піт бідоласі виступив, і питає: «Ти ще не вантажишся?» «Ні, а що?» «Ну, то слідуючим заїздом із наступною партією через годину-півтори поїдеш…» «Добре, добре». Ах, сердега, він і не підозрював, що я зовсім не поспішаю, навпаки, міркую, як би то довше залишитися в Києві!
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Приклад 2:
Менi докучило бути заїздом, де вiчно товчуться отi створiння, кричать, метушаться i смiтять. Повiдчиняти вiкна!
— Невідомий автор, “178 Intermezzo Mikhailo Kotsiubinskii”