Древослів

Словник Української Мови

заєць

[zɑjɛt͡sʲ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. Невеликий ссавець родини зайцевих з довгими вухами, сильними задніми лапами, м’яким хутром, що харчується рослинною їжею; представник роду Lepus або, в ширшому сенсі, родини Leporidae.

  2. Пасажир, що користується транспортом без квитка, безкоштовно або з порушенням встановлених правил оплати проїзду.

  3. У розмовній мові — людина, яка ухиляється від виконання обов’язків, зокрема від служби в армії.

  4. У спортивних змаганнях, особливо в ковзанярському спорті та бігу на довгі дистанції — спортсмен, який задає високий темп на початку дистанції, щоб допомогти основним фаворитам показати кращий результат, але сам не бореться за перемогу.

  5. У технічному сленгу — небажаний електричний сигнал-перешкода, що виникає раптово і на короткий час.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. заєць, р. заєць, д. заєць, з. заєць, о. заєць, м. заєць, к. заєць

Походження слова (Етимологія)

Слово ‘заєць’ походить від праслов’янського *zaję, яке, на думку більшості дослідників, первісно означало ‘плигун, стрибун’ (з розширенням основи на -n-). Воно споріднене з давньоіндійським háyah ‘кінь’, jíhite ‘підскакує, летить’, вірменським ‘кінь’, литовським žáisti ‘плигати, стрибати’, можливо, також з латинським haedus ‘козел’, готським gaits ‘коза’, литовським zuikis ‘заєць’ (литовське zakis запозичене з білоруської). Індоєвропейське коріння *g’hei- означає ‘плигати, скакати’. Інша версія (Machek) пов’язує слово з дієсловом *zjajg ‘зяю, зіяю’ через те, що заєць має ‘зяючу’ верхню губу або спить з розкритими очима. Зіставлення з литовським žaibas ‘блискавка’ та грецьким chota ‘земля’ вважається помилковим.
Споріднені слова:кріль, вухань, стрибунець

Приклади з художньої літератури

  • Вві сні наш заєць знову задрімав.
    Якби не в сні, то де б йому дрімати?
    На теплу землю вухонько поклав
    І серце своє заяче під лапи.
    — Микола Вінграновський

Більше записів