1. Який має завихрення, утворює завихрення; пов’язаний із завихренням.
2. У переносному значенні: такий, що відрізняється складною, заплутаною структурою або ходом думок; заплутаний, хаотичний.
завихрений
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |