Словник Української Мови
Буква
1. Оволодіти чимось, захопити силою зброї, підкорити собі (територію, народ, державу).
2. Дістати, здобути щось наполегливою працею, боротьбою, перемогти у змаганні (наприклад, авторитет, нагороду, любов).
3. Переконати когось, справити сильне враження, привернути до себе увагу, симпатію.
Приклад 1:
Стах приїхав до Львова зеленим юнаком, щоб завоювати його. Зараз можу сказати з усією певністю: йому це вдалося.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Дядя Варфоломiй має вигляд остаточно ображеного, i це для того: завоювати Стефана. А в душi вiн зовсiм не ображений.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Ми всi пам’ятаємо, як важко нам було завоювати диктатуру пролетарiату, скiльки ми крови пролили на полях громадянської вiйни, скiльки наших дорогих товаришiв розстрiляно в контррозвiдцi, i ми не можемо мовчати i не сказати товаришу Лайтеру: «уберiть, будь ласка, вашi сумнiвнi руки вiд досягнень пролетарiату i не морочте нам голови!» Ви хочете розколоти партiю, але це вам не вдасться. Ви хочете… але — досить!
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”