Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова «завоювати»; підкорення, захоплення чужої території, народу, країни шляхом війни або сили.
2. Те, що завойовано, здобуто; результат такої дії — підкорена територія, країна.
3. Переносно: успіх, досягнення, здобуття чогось в результаті наполегливої праці, боротьби або перемоги над кимось, чимось (наприклад, завоювання науки, завоювання авторитету).
Приклад 1:
Однак завоювання міста сарацинами породило неспокій у християнських душах: над Александрією нависло гнітюче передчуття великого блюзнірства. Тож двоє ревних венеціян — громадянин Рустічо з острова Торчелльо і громадянин Боно з Малямокко — пустилися в заморе, щоби сповнити волю Божу і врятувати рештки святого тіла.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Проте витіснити хеггів з колишньої єгипетської вотчини він не зміг і, зрештою, втратив майже всі свої північні завоювання. Після Сеті І фараоном став його 21-річний син Рамзее II — велетень (його ріст становив 2 м 10 см), господар величезного гарему, укомплектованого, між іншим, і його двома рідними доньками.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 3:
Тіглатпаласар III відновив широкомасштабні завоювання в Передній Азії. Він передовсім розгромив урартів, змусивши урартського царя Сардурі II рятуватися втечею.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”