завойовництво

Політика, спрямована на захоплення чужих територій, підкорення інших народів і держав силою зброї; агресивна зовнішня політика.

Історична діяльність, пов’язана з здійсненням завойовницьких походів, війн; процес завоювання.

Перен. Наполегливе прагнення досягти переваги, панування в якійсь галузі діяльності, завоювати авторитет, популярність тощо.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |