1. Який завершує щось, є останнім у послідовності дій або подій; кінцевий, фінальний.
2. (У граматиці) Який виражає завершеність дії, наприклад, про час або спосіб дієслова.
завершуючий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
LXXX Завершуючий сюжет про похорон св. Володимира і події навколо сход- ження на престол Святополка, як і оповідь про його преставлення, поданий у всіх житіях в дуже скороченому і відредагованому вигляді, отже точно визначитися з конкретним протографом творів неможливо.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Частина мови: прикметник () |