1. Різко, пронизливо й голосно почати верещати (про тварин, птахів, комах тощо).
2. Перен. Різко, високим голосом почати кричати, вигукувати щось (про людину).
заверещати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
З а п і в о р и т и — заверещати; заплакати. Запіяти — заспівати («аж як кури запіяли, то він ледве піднявся»).
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Прилетiла, влетiла, ковтає слова й так розказує газетну сучаснiсть, так од неї пахне життям, що хочеться заверещати на всю землю, як Глаголiн у «Собацi садовника». I летять уривки: — Тодi духмяний сум не буває п’яною радiстю, коли вмирають дзвони кармазинового сонця за тихими гаями сiльської iдилiї.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: дієслово () |