затворниця

1. Жінка, яка добровільно віддалилася від світу, живучи в самоті та постійній молитві, часто в окремій келії при монастирі або в усамітненому місці, заради релігійного подвижництва та духовного вдосконалення.

2. Переносно: жінка або дівчина, яка веде замкнутий, самітницький спосіб життя, уникаючи спілкування з людьми та суспільства.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |