Словник Української Мови
Буква
1. Процес або результат набуття твердої, щільної форми; перехід з рідкого або пластичного стану в твердий.
2. (перен.) Стан, коли щось стає незмінним, непохитним, консервативним; закостеніння (про думки, погляди, традиції).
3. (юр., адм.) Офіційне надання чинності, схвалення та введення в дію документа, норми, правила, рішення тощо.
Приклад 1:
Так, до основних фізичних констант можна віднести: Температура плавлення і затвердіння − температура, при якій тверде кристалічне тіло здійснює перехід у рідкий стан і навпаки. За іншим визначенням − температура, за якої тверда фаза речовини знаходиться в рівновазі з рідкою.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”