Словник Української Мови
Буква
1. Змусити когось або щось зупинитися, припинити рух, перебувати на місці; спинити.
2. Не віддати, не відпустити вчасно; утримати на деякий час.
3. Арештувати, взяти під варту (особисту чи домашню) на підставі закону або рішення уповноважених органів.
4. Не дати чомусь відбутися, настати вчасно; відкласти, відстрочити.
5. Утримати в пам’яті, запам’ятати.
6. Зупинити, припинити на деякий час дію, розвиток, перебіг чогось.
Приклад 1:
Затримати цей стан, цей Інсбрук? Часами мені робиться до дідька прикро: як багато всього я випустив, колекціонер дірявий, як багато розтратив, забув, особливо там, удома.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Вона заживала всiх хитрощiв, на якi була здатна, бо це був останнiй спосiб затримати, вдержати його, зберегти його собi. I зважилась iти до краю… Сьогоднi не пустить його, а там… побачить, що робитиме.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Приклад 3:
Вона обвилась круг його як хмелиночка, зазирала йому в вiчi, цiлувала його, обсипала ласкавими, закоханими словами чарiвними, обхоплена непереможним, мало не божевiльним бажанням затримати його, не пустити… її розпаленiй, знеможенiй думками головi здавалося чомусь, що в цiй ночi вся сила: аби тiльки вiн сьогоднi зоставсь, аби сьогоднi, а тодi вже все, все добре буде! Нiколи ще вона з ним не була така — навiть там, на селi.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”