1. (техн.) Елемент конструкції, пристрій або механізм, призначений для тимчасової зупинки, сповільнення або фіксації руху чогось; фіксатор, стопор.
2. (перен., рідко) Те, що викликає сповільнення, відстрочку в часі; затримка, пауза.
затрим
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Якщо створити поле, яке затрим у- ватиме рух електронів, тобто на катод п о- дати „+”, а на анод „–”, то фотострум бу де зменшуватись і при напрузі 0U струм до- рівнюватиме нулю. Ця напруга називаєт ь- ся затримуючим потенціалом.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |