затінок

1. Місце, захищене від прямого сонячного світла; тінь від чогось (дерева, будівлі тощо).

2. Переносно: менш помітне, другорядне становище, непомітність у порівнянні з кимось або чимось іншим.

3. У живопису та графіці: найтемніша ділянка тіні на предметі або від нього; тонкий перехід від світла до тіні.

Приклади вживання

Приклад 1:
Він махнув рукою і врешті підійшов до ліжка, сівши в затінок балдахіна. Ліжко було широченне, але його рука дотягнулась.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: іменник (однина) |