Словник Української Мови
Буква
1. Почати світитися, випромінювати світло; з’явитися, виникнути (про джерело світла).
2. Перен. раптово з’явитися, стати помітним, привернути до себе увагу (часто на короткий час).
3. Розм. З’явитися десь, показатися в якомусь місці (часто несподівано).
4. Жарг. Потрапити в невигідне, компрометуюче або небезпечне положення; бути викритим, спійманим на чомусь.
Приклад 1:
І тут, знаючи про Лукашеву «доміношну» слабкість, я пізнала в цьому незвичному чоловікові, сама згадка про котрого змушувала мого співбесідника розпрямити плечі, якось аж засвітитися зсередини, — Миколу Лукаша. Ще одна, химерна, іпостась цієї неординарної, неоднозначної, неповторної людини, не поцінованої і не підтриманої належним чином за життя.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”