Значення
-
Документ, що підтверджує певний факт, правовий стан або повноваження; свідоцтво, посвідчення.
-
Процес надання офіційного підтвердження чогось, засвідчення певних даних або фактів уповноваженим органом чи особою.
-
(У юридичній практиці) Офіційне підтвердження вірності копії документа, підпису, повноважень тощо, що здійснюється нотаріусом або іншою уповноваженою особою.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. засвідчення, р. засвідчення, д. засвідченню, з. засвідчення, о. засвідченням, м. засвідченні, к. засвідчення