Словник Української Мови
Буква
1. Який застиг, затвердів, перетворився з рідкого або пластичного стану на твердий (про речовини, маси).
2. Який перестав рухатися, завмер, нерухомий (про частини тіла, вираз обличчя тощо).
3. Який припинив розвиватися, змінюватися; застарілий, закостенілий (про явища, поняття, звичаї).
Приклад 1:
Застиглий і нерухомий, витягнув шию і з радісним напруженням ловив дивну мелодію пісні. Так люди не грали, він принаймні ніколи не чув.
— Коцюбинський Михайло, “Тіні забутих предків”
Приклад 2:
— Застиглий шум пістрявої епохи, Що тут метала бистрий «фараон», Епохи тьми, неволі і азарта, І грецька назва з притиском: Херсон — З тії ж колоди висмикнута карта. 5.10.1934 Відповідь — Дарма твій гнів, дарма твої докори, Пуста твоя убога pruderie, Бо бачу світло тої я зорі, Що кажеш ти, о мудрий гострозоре!
— Зеров Микола, “Камена”