Словник Української Мови
Буква
Застиглість — стан, коли щось втратило рухливість, плинність або здатність до змін; нерухомість, закостенілість.
Застиглість — властивість речовини (наприклад, розплаву, тіста) переходити в твердий стан внаслідок охолодження або хімічних процесів; тверднення.
Приклад 1:
В атмосфері визволеного думання і переоцінки цінностей, на тлі нових шукань і нових імен дедалі болючіше вражала якась застиглість, якась машкара, що стала другою натурою поета, нерозуміння (може, удаване, від багаторічної звички приховувати безпосередні імпульси й реакції) дійсного стану речей. Людина мовби пережила себе, а це завжди страшно.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”